До дня кохання (сприймати за тост)

(Антип Погорелов)

До дня кохання (сприймати за тост)

Кохання – це немовби міф, що зовсім віднедавна почав відроджуватися

в моїй заскорузлій від сірої буденності душі. Кохання – це платівка зі старими

піснями почута вперше, у якій крізь поскрипування щось до болі знайоме гвалтує твої

почуття. Кохання - це просинатися вранці ще з кимось, нагадуючим тобі про години несамовитого

нестримного сексу,прикрашеного нагим жіночим тілом. Що може бути прекраснішим за голе жіноче тіло?

Тільки одне!Бути поруч з ним! І тільки тоді ти зрозумієш, що є кохання! Історії про ніжні ахи і охи, теревені про

закат, архаїчність листя та погляди в очі не для нас. Все це рано чи пізно перетворюється в суку

вранці та неблагодарне стерво вночі, коли він приповзає на бровах; в матеріслова

з приводу пересоленого борщу та невипраних шкарпеток.Нам подавай ночі повні

вогню та стогонів! Слова: „Давай ще!” і твої „Запросто!”Кава в постіль

зі словами: „Ти була неперевершена!” та її „Який в тебе великий!”

Це є кохання!Це головна ціль і мета ахів і охів

та теревенів про закат.

Так даваймо

вип’ємо за

кохан

ня!

Copyright © Антип Погорелов, 05.03.10