Кохання у трунi забуття поховаю

(zaXar Гной)

опубликовано на neo-lit.com

Кохання у трунi забуття поховаю
Цвяхами зрад твоїх його заб’ю
мара з оковів своїх не відпускає
незабаром мабуть ще i себе уб'ю

буде ще час, ми зачнемо
у п’яному мареннi малюка
мрія здійсниться – тебе наздожене
Позаматкова вагiтнiсть - туга

Насіння зіпсоване моє безнадійно
Воно вже забовтало як дрiжджi,
як шумування гнилизни
У прілих пахвах вiдчувається тремтіння…

Сексуально незадоволен,
порушення моє досягло апогею
Але ж чуйний потяг мiй зiгнорован
Розчленування – кара тобi
Невже ж ты не знала що я утiлення лиха?

Пiхву твою зволожити анальной рiдотой
На сморiд ii надiйслать лютих бджiл
Очнi яблука твої вiдiрвати
Та хробокам шлунковим скормити

Черевну порожнину
набити сміттям як всесвіт
нехай радіє моя невтримна похіть
усі фурункули розкрити
на твоєму в'ялому тілі

Сечовий міхур твiй прокусити
Гніву свого діркопробивачем
фонтани грузлого слизу пустити
шоб не встигла обеззброїти

одне лише прагнення -
знущатися з твоєї м'ясної оболонки
равликов напустити до твоєї промежини
та набряклі гланди висмоктати

бажання всепоглинаючої насолоди