Пружина
(Dara)
опубликовано на neo-lit.com
На флейте
твоего позвоночника
играю сонату
заманчиво я,
замалчивая
и заучивая
все вздохи твои
и движения.
И, в такт своему
Исполнению,
я равномерно
покачиваюсь,
пружиной стальной
укорачиваясь
простым
и понятным
движением.
И разбирая
по косточкам
все наши с тобой
отношения
я улыбаюсь,
я просто так,
а ты принимаешь
решения.
Copyright © Dara, 2004-01-18