Пружина

(Dara)


опубликовано на neo-lit.com


На флейте

твоего позвоночника

играю сонату

заманчиво я,

замалчивая

и заучивая

все вздохи твои

и движения.

И, в такт своему

Исполнению,

я равномерно

покачиваюсь,

пружиной стальной

укорачиваясь

простым

и понятным

движением.

И разбирая

по косточкам

все наши с тобой

отношения

я улыбаюсь,

я просто так,

а ты принимаешь

решения.


Copyright © Dara, 2004-01-18