Відвертість слів

(ира)

Відвертість слів

Була завжди тяжкою.

Німою їй би бути.

Думки і спогади

Завжди в моїм полоні.

Хотіла б відпустити , та не можу.

Мені не треба зайвого тепла.

Мені хоч трохи.

Та його нема.

Минуле нас не відпуска .

Тримає досі у своїх обіймах.

Чекає помсти.

Немає спокою душі .

Приходить він тоді,

Коли душа звільнилась тіла.

Замкнулись кола. Зачинились двері.

Ти – там.

Я – тут, розгублена лишилась.

Десь на задвірках пам’яті ще тліє

Віра в непереможність нації людей.

Шкода, що був цей двір у звіра.

За мрією не плачуть уночі,

Бо недосяжність – це її ціна.

Лиш реквієм наблизить нам її.

Два поверхи, два рівня.

Вежа.

І тінь, що не пізнала меж.

Майстерність наша породила жах .

Якби ж у снах –

У дійсності.

Мої гріхи не зрозуміти вам.

Вони такі ж як ваші,

Але більші.

Гріхи.

Вони завжди були з людьми

Як тінь.

Безмежність всюди.

Аби в гріхах

Не бути їй ніколи.

Лелеки завжди знають шлях додому

Вони летять де тепло , та повертаються свідомо.

Вірні.

Якби ж була я птахом :

Так чудово – летіти в височінь

Та падати додолу, якщо кохання вмерло.

Життя над нами проліта , як птах

Побачений у наших снах –

Чудове, дивне й недосяжне.

Багато думають, що найстрашніше – смерть,

Та помиляються вони,

Бо гіршим є чекання. Смерті.

Ми так чекаємо тієї миті,

Коли нарешті дійсним стане сон,

В якому мрії всі відбиті.

Copyright © ира, 2004-04-01