Примара

(ира)

опубликовано на neo-lit.com

Блукала
Примара
Як тінь,
і не знала.
Не знала,
Що справжня,
Не знала
Й гадала,
Що все буде
Просто,
Красиво
І мило.
Чудово,
Щасливо.
Та вийшло -
Не так.
Все вийшло
Горбато.
Занадто
Недовго,
Занадто
Негарно.
Жахливо,
не мило,
тим більш -
Не щасливо.
Навіщо блукала?
Навіщо гадала?
Чому б
не сказати,
Що марно
чекати.
Не треба
Кохати,
Любити
І жити.
Що може
Лиш дружба
Між нами
Служити
Зв'язком.
Зв'язком
Між початком
І, мабуть,
Кінцем.
Який вже
Так близько.