Пляма

(ира)

Ти мовчиш

І всюди - тиша.

Тільки дощ

Як із відра.

Ти пішов, мене залишив -

В світі я тепер одна .

Я схилилась над тобою.

Та чи ти це?

Ні, не ти....

Бо далеко вже від тої -

Від Землі ,.де ми жили.

І залишилась сама я,

Рай,неначе, зник кудись.

Ти забрав його, я знаю,

Але жаль - не поділивсь.

Ти пішов

І до краплини

Ти забрав з собою те,

Що життям я називала,

Та тепер - дарма усе.

Все, що мріями і снами

Я створила у житті -

Все минуло, а натомість -

Жах і страх в моїй душі.

Марно плакати, кричати,

Винуватити, благати,

Бо провина на асфальті -

Мляма крові як на карті.

Це вона у всьому винна,

Бо як острів в океані

Мого хлопчика самого,

Ще малого........

Залишила

Copyright © ира, 2004-04-14