Втома схожа на Божу кару

(Александр Куринский)

Втома схожа на Божу кару,

Якої я не заслужив.

Мабуть, це лише примара,

Спектакль, що своє віджив.

Під вечір лід на дорозі,

А сніг залітає за комір.

В останній пересторозі

Стікає зима з долоней.

Я змучився в вічному ритмі,

Де рима шукає мову.

Допоки ця само-вбитва?

Невтішна гонитва за словом.

Любов. Воскресають іскри.

- Ісусе, ти маєш свідоцтво?

Бо кров потребує істин,

Обійдемось без пророцтва.

Хай в морзі напишуть – “вчора”,

Ім’я там і прізвище лядське.

Можливо, підійде “Боря”...

Хоча це й не зовсім хохляцьке.

Мовляв, “битовая травма”,

“Скорбім, сожалеєм, помнім” –

Такий вже сценарій. Драма.

І хрестик на добрий спомин.

***

Фантазії – чиїсь сексоти

Потрапили в мою душу

І роблять там чорну роботу,

Яку я терпіти мушу.

Можливо, то скоро пройде,

Ймовірно – лише початок

І я, як остання хвойда

Віддамся комусь за десятку.

То все – “битовая драма”,

То все – не зважайте, пані.

Судити про мене ще рано.

Я, навіть, ще не на грані.

24.02.04

Copyright © Александр Куринский, 2004-07-15