Синій собака

(Александр Куринский)

Синій собака на спечених вулицях

Разом із сонцем по закутках тулиться.

Страчений дощ по асфальту краплинами,

Сірий цемент, як той вуж, між цеглинами.

Чорні прелюдії, гарні авобуси,

Білі краплини в зеленому глобусі,

Тиха мелодія в вічному танці,

Гарний хлопчина із міною в ранці.

Стомлений... Програний...

Втрачений... Страчений...

Я придивляюсь, дивлюсь –

Щось небачене!

Синій собка на львівських, на вулицях

Разом із зошитом в сутінках тулиться.

Він відкриває його і вигадує

Білі вірші, забуває й не згадує...

Я Зачиняю вікно і влягаюся

На довге ліжко і сном накриваюся.

Хай відпочине на спеченій вулиці

Добрий собака, що в затінку тулиться.

Рідкісний дощ на асфальт тихо падає.

Синій собака не спить – щось вигадує...

Copyright © Александр Куринский, 2004-08-23