Триптих

(Александр Куринский)

З мого серця капає Сонце,

Його зносить вітер тобі на щоки.

Дивлюся у небо і бачу безглуздя,

Сповнене турботливими сподіваннями.

Дивись! Дивись і ти, сучко!..

Це для тебе капає Сонце...

*****

Втечі, втечі, втечі...

Червоними вечорами, зоряними дорогами,

Квітчастими надіями і стомленими водіями вантажівок.

Чорними піснями, радісними голосами,

Втечі, втечі, втечі...

Зеленими краплинами, недописаними п’єсами,

Забутими віршами, розбещеними дівками,

Справжнім коханням, чистими коханками.

Розбитими кришталями,

Втраченою свідомістю, загубленими свідоцтвами,

Втеча, втеча, втеча...

Особиста, загальна, індивідуальна, чортова!

Втеча!

Чистими ліжками з присмаком блядства,

Пуританьким марнотрацтвом і

„Божественною комедією” Данте

Аліг’єрі, Маліг’єрі, Панталіг’єрі,

Втеча!

Сумно, думно, зимно, димно. Гаряче!

Спекотно! Самотньо.

Боляче...

Втеча...

*****

Злість! Злість! Злість!

Скрізь, бездумна! Чортова! Кривава!

Єдина, весела, всемогутня!

Злість!

Copyright © Александр Куринский, 2004-08-23