Порваний ранок, дихати – холодно

(Александр Куринский)

Порваний ранок, дихати – холодно.

Місто канати із вулиць плете,

Люди ступають, ступати їм боязно.

Мій рок-н-ролл, твоє ніжне плече.

Псевдо-іллюзія, псевдо-закоханість,

Де ти подівся, святий Єронім?

Ти – богообраний, я – недоторканість.

Витри від пилу прискіпливий німб.

Вулиця Горького, вулиця Герцена...

Місто шукає героїв своїх.

Я – мов змія поміж „Деу” і „мерсами”,

Я – саботаж, недорізаний ніж.

Дай мені руку, я не збираюся

Битись мов риба об хрещений лід.

Я не жартую - всього лише граюся.

Я ж бо простий невдоволений кіт.

Copyright © Александр Куринский, 2004-09-12