Жодного слова

(Александр Куринский)

Жодного слова

За чи проти

Ніч, наче книга, розкрита вранці.

Хрестик на скроні палить до серця,

Крокує неначе смерч мексиканський.

Ковдра – до горла

Слово – до шиї

Все повертається звідки виходить

Істина – мовчки (З’їсти б сволоту)

- „Може, колись то і буде нагода”

На дворі негода, впасти б і вмерти

В ліжку у теплих обіймах

Сваволі.

Хочеться волі, теплої неньки,

Хоч я й ненавиджу це мета-слово.

Ковдра сповзає, тихо в кімнаті

Грає лише чиєсь мудре скавчання

Ніби істота котрій заманеться

Зіграти набридлого Бонда. Мовчання.

Слово – за словом

Втратив – не втямиш,

Що написав - та і буде твоєю.

Це подарунок – вкинь до кишені,

Хай відпочине, поспить біля стелі.

- Знаєш, не знаю про що говорити...

Що написати аби ти втомилась...

Краще не буде. Налити абсенту?

Знаю, банально. Давай, треба пити

Світ, наче лампа, гасне і тухне

Досить того, що існує навколо

Коло

Набридле осяяне коло

Так

все

банально

банально

анально...

- Витри обійми, залиш на підлозі.

Злість наче нігті – росте й відпадає.

Тіло брудне, ніби вулиця болю.

Книга відкрита, чекає світанку.

Жодного слова, блядь, жодного слова...

Copyright © Александр Куринский, 2004-09-27