Исторія строітельства Транссибирской магістралі

(Граф Можайскій)

Граф Можайскій і ёбане воздвіження Транссибирской магістралі.

Однажді раннім сібірскім ёбанім морознім очереднім утром решілі столічні інженері віебнутся

і запіздячіть монорельс, по типу французького на магнітной подушечькі, то есть спиздіть французьку ідею

і добавіть в неё руского долбоебізма. Монорельс етот ёбаній едіногласно постановілі хуячіть

прямо із Москві-століці в сибирь, за речушку Урал ( мало кому ізвесную).

Рельсі плавіл Ванька кузнец-пиздец із Алушті, а процесс строітельства контролировал сам Можайскій,

время от времені потряхівая своімі двома бородамі, что означало-"Процесс ідёт охуенно, так і продолжайте".

Можайскій прибув на место строиттельства і закурив трубку да на димний табачокъ. Окінув оком терріторію

пьорнул и уверено проізнесъ: "Мі начнем отедова, Ванька давай готовь машину!"

Первім делом необходімо заметить, что край сібірскай біл полон всякой шушері, по тіпу комара і гнуса.

Не следует говоріть, что кругом стоялі дєвственні і таїнственні леса. В лесу по сведеніям Можайскаго нахо-

ділісь тунгусі - плємя, которое как говорілі, одевалось в кору і жрало мєдведів. На установліє контакта с тунгуса-

мі біл отправлен подпоручик Корф, - промотавшійся ігрок в віст і отчаяній блядунъ. Дадено йому біло 2 револьве-

рі і 1500 рублей ассігнаціямі. Деньгі те подпоручик промотав з одною медведіцею-мамкою, можно

сказать наполовину по существу своему блядью. Оба піштолі були похерені под толстім снежнім покровом,

покрівавшім леса в то ёбаное морозное утро. Тунгуси увідалі Можайского і прізналі в нём своего господа-

Тунгусскую страшную Будду, определявшісь в основном по шікарной бороде. Можайскій ету тему викупіл і

допізделся с тунгусскім вождём батрачіть на него, то есть возводить магістраль для имперіі. Взамен

Можайскій прінёс ему в дар подпоручика Корфа вместе с медведицей-блядью і их общім сином-вомбатом.

Єтот случай только подтверділ репутацію Можайскаго как отменного діпломата.

Можайскій решіл что необходімо устроіть адскую і блядскую вірубку леса. А вместо того устроіл показательную

еблю своєму помощніку Ваньке, піняя на его неряшлівость і вечно чумазу морду. Лес демократічно решили

не рубіть а сжечь к ёбаной матері. Для єтой богохульской целі облілі Ваньку керосіном, подожглі і

отправілі блуждать по лесу. Можайскій результатом біл доволен, і даже путём шантажа і кіднеппінга

заставіл тунгусов похороніть Ванькі обожжені мощі.

Можайскій із-за любві неземной к водоньке пріучіл і тунгусов к етому ёбаному занятію, а те по пьяні,

распіздяйству і недосмотру начальства завелі железную дорогу прямо в забітий Господом Богом,

ісследователями и вобще человеком похереній страшній город Улан-Батор.

Такім образом біла построєна знаменіта магістраль. Что єто такое і в чем ее необходімость в то смутное кре-

постное врямя не знал ніхто. Окромя естественно графа, чья образованность біла доказана напісанім їм в своє

время учебніком по травле белок. Граф показал твореніє свое лічно імператріце Екатеріне 2, которая в

знак прізнательності дважді опорожніла свой августейшій желудок на монорельс.

Через некоторое время по монорельсу пустілі першій паровоз "Скотозбиватель-1", которій вполне

прістойно езділ первіе 15 минут, а потом скатілся в ёбаній таёжній овраг, раздавів к ебеням подпоручика

Корфа і его медведіцу-блядь прямо в іх берлоге.

Тунгусов за іх хуёвую работу началі потіхонечку істреблять, но потом решілі что єто не царское занятіе і

оставілі єту ёбану націю в покое. Можайскій почівал на лаврах славі і доблесті...

Copyright © Граф Можайскій, 2004-10-09