Литература

Правдива історія цивілізації

Я радісно підіймаю голову і бачу монітор. Розбита клавіатура прикрашена кров*ю з мого носа, сусід по кімнаті втрачає мову і лише дивиться на мене з жахом.

Так, я прикидаюся божевільним.

Через тиждень мене перестають годувати смачним сибазоном і проганяють додому.

Ніяк не дочекаюся просвітлення; може вже далі нікуди? Тричі уявляв, що немає ніякої ложки, але справжнє життя не відкрилося. Зате відкрився портал в палеозойський ліс. Не те щоб я дуже здивувався, просто такого ще не було в моєму житті. Стань бластером!- наказав я ложці і пішов у нове життя по дорозі читаючи інструкцію до бластера.

В бластері залишилося три постріли. В’ячеслав Андрійович доїв рештки невідомої кембрійської амфібії і пішов купатися в озері. Приємно було, що ніяка палеозойська тварина не зжерла його і на цей раз.

Вже вкотре на узліссі висаджувалися астронавти. Ці прибули пообіді. З цікавістю спостерігав В’ячеслав Андрійович, як весь взвод хоробрих зореплавців за лічені хвилини був з’їджений хижими жабами, що вже чатували на здобич в засідці поблизу.

Потім прибули хлопці з групи зачистки. Вони захопили вогнемети і три БМП. Пройшов тиждень. Наш друг обачно переховувався в печері, поки вогнеметники знищували кембрійську флору й фауну, саджали покритонасінні й голонасінні, випускали з кліток мамонтенят і шаблезубих тигренят, будували зручні печери й обирали старійшин.

Бластер ще мав стрельнути один раз і В’ячеслав Андрійович пішов геть від космічних хіпі на пошуки кращої долі. Починався палеоліт. Отже ніяких динозаврів не було, а неандертальці – то ті з астронавтів, що займалися культуризмом.

Мандруючи степами й лісами він живився мамонтенятами, що відбилися від стада, кедровими шишками і їдлом з жертовників. Тим часом психи з космосу оперативно влаштували феодальний лад і почали розводити драконів. Стало зрозуміло, що ці чуваки вирішили відриватися до кінця.

Драконяче молоко не скисало, а драконятина не протухала. Бракувало хліба і цибулі.

Цілу зиму хіпі в своїх старих скафандрах гасали степом верхи на драконах і виспівували марші Космічної Піхоти. Рептилії не літали, бо їм ще змалку обрізали крила. Коли прослали гуманітарну допомогу у вигляді чималої кількості фортець і замків у готичному стилі, всі почали гратися в Героїв Меча і Магії, поки драконів не пустили на консерви.

Поки В’ячеслав Андрійович міркував, що ж це за маячня діється навкруги, прилетів зореліт і хіпі звалили невідомо куди, залишивши на згадку про себе ящик тушкованої драконятини з овочами.

Побоюючись Відродження плазунів з бляшанок, В’ячеслав Андрійович вирушив на схід.

Що би там не чекало його попереду, він вже знав, як з’явилися Боб Марлі, Кусто і екзистенціалізм , адже на цій планеті панував справжній Хаос з ознаками масового психозу. От тільки як бути з Брітні Спірс і ліберальними цінностями?