Пробач мені мою любов, Любов до тебе...і до нього. Я хочу повернутись знов, Не можеш ти забути всього?!
Забути те, що в нас було, Забути зраду нашу спільну, Це, наче замкнуте колО.... Ти відпускаєш мене – вільну!
Невже, не бачиш ти у снах Себе...а поряд знову мене? Як біжимо ми по ланах, Як ми пісні удвох співаймо, Як, наче птахи, ми літаємо, І у кохання знову граймо.
Я зрозуміла помилки, А ти, мабуть, мене пробачив.... І написала ці рядки, Яких вже світ багато бачив! |
проголосовавшие
комментарии к тексту: