До дня кохання (сприймати за тост) Кохання – це немовби міф, що зовсім віднедавна почав відроджуватися в моїй заскорузлій від сірої буденності душі. Кохання – це платівка зі старими піснями почута вперше, у якій крізь поскрипування щось до болі знайоме гвалтує твої почуття. Кохання - це просинатися вранці ще з кимось, нагадуючим тобі про години несамовитого нестримного сексу,прикрашеного нагим жіночим тілом. Що може бути прекраснішим за голе жіноче тіло? Тільки одне!Бути поруч з ним! І тільки тоді ти зрозумієш, що є кохання! Історії про ніжні ахи і охи, теревені про закат, архаїчність листя та погляди в очі не для нас. Все це рано чи пізно перетворюється в суку вранці та неблагодарне стерво вночі, коли він приповзає на бровах; в матеріслова з приводу пересоленого борщу та невипраних шкарпеток.Нам подавай ночі повні вогню та стогонів! Слова: „Давай ще!” і твої „Запросто!”Кава в постіль зі словами: „Ти була неперевершена!” та її „Який в тебе великий!” Це є кохання!Це головна ціль і мета ахів і охів та теревенів про закат. Так даваймо вип’ємо за кохан ня! |
проголосовавшие
комментарии к тексту:
