Синій собака на спечених вулицях Разом із сонцем по закутках тулиться. Страчений дощ по асфальту краплинами, Сірий цемент, як той вуж, між цеглинами. Чорні прелюдії, гарні авобуси, Білі краплини в зеленому глобусі, Тиха мелодія в вічному танці, Гарний хлопчина із міною в ранці. Стомлений... Програний... Втрачений... Страчений... Я придивляюсь, дивлюсь – Щось небачене! Синій собка на львівських, на вулицях Разом із зошитом в сутінках тулиться. Він відкриває його і вигадує Білі вірші, забуває й не згадує...
Я Зачиняю вікно і влягаюся На довге ліжко і сном накриваюся. Хай відпочине на спеченій вулиці Добрий собака, що в затінку тулиться.
Рідкісний дощ на асфальт тихо падає. Синій собака не спить – щось вигадує... |
проголосовавшие
Упырь Лихой | Артем Явас | Александр Колесник |
всего выбрано: 34
вы видите 4 ...19 (3 страниц)
в будущее
в прошлое
комментарии к тексту:
всего выбрано: 34
вы видите 4 ...19 (3 страниц)
в будущее
в прошлое