Графъ Можайскій, псячья царіца і магіческій камінь
Всё было спокойно в Африканских чащах до некоторой поры, пока царица псяча Святая Матильда не захворала страшной болячкой, в Африке не распространённой - простатитом. Шаман местнага племени Захарий-Марроканец, нанюхавшись утреннего тумана с Килиманжарі и увидев смысл жизни, сказал, что необходим для выздоровления принцессы ёбаный синего цвета аметист-изумруд. Также он объявил принародно, что искать аметист в африке-пустая ебля со временем и средствами. С этой целлю обьявлен біл вопрос перед плєменем типа: чи знає хто про той блядській аметіст і що оно такое есть, - єто простатіт. Знайден був среді народа знахарь, лечівшій в своє время Крачковскую от целюліта. Промолвіл он їм такі слова: Шо такое простатіт не ведаю, хоч ріжте мені хуя, але знаю шо в далекой страдающей под гнетом царізма Россіі есть человек способній помочь нашей блядской королевне. Имя ему то ли Маликов то ли Можайскій. Дальше самі розбірайтесь а я пошов на льва поссу. В Росию була отправлена делегация африканцив-плебеев, во главе с Захарием. Царицу не брали, бо её подташнивало в реактивних еропланах, да и что скривать, пиздливая она біла очень. В аєропорті московськом ніхто іх не встречал вопрекі іх афріканськім ожіданіям, только таможенікі отпізділі до смерті попугая-делегата із Тонго.
Прошло три года...
Із Афрікі Захарію пришла радіограмма, шо цариця сдохла, но он не отступілся із прінціпа і по ёбаній афріканськой настойчівості, тем более шо большінство із 25000 російських деревень, городов и сёл булі обискані на налічіе Можайського ілі Малікова. Можайскій возлежал в ванной і намілівав свою пішную дабл-бороду, воздержіваясь от секса і авантюр уже около недели. Взялся за дело он охотно, бо був космпополітом і уважав другіе культурі, хоть сам он считал негров относящимися к царству жівотніх. Но помогал всегда, будучі народнім героем. Прі віде афріканскіх гостей графъ грязно віругался і захуячив своїм ботфортом по роже Захарію. "Я ж говорил, что занят, нехуй мне єтих шимпанзе водить, денег не дам" Захарій отплевіваясь кровью обїясніл суть дела. "А...ну ті бі браток так бі і сказал, помогу тебе хоть вас гнід всегда унічтожал. Собственно говоря, какого хуя ві ко мне пріпёрлісь?" "Аметіст нам нужно" - ответил Захарій. "А-а-а! Так бі сразу і сказалі" - Можайскій открил старінній рундук, безвозмездно одолженій у какого-то бродягі Амундсена, і вітащіл оттуда камень синего цвета. " Сокровище!!!" - закрічалі негрітосі. " Хуйня єто, а не сокровіще" - ответіл граф - " Ёбана заліпуха моей прабабушкі-француженкі по фамілі Медічі-ЛяКруа". Негрітосі во главе с Захаріем і мёртвім попугаем, которого оні какого-то хуя таскалі с собой, поблагодарілі графа і собралісь уёбівать. " Незачто" - ответіл Можайскій - " Валіте нахуй і к едреній богоматері, а то с бороді міло капает, я, прошу прощенія, спешу". Негрітоси осталісь довольни аметістом-заліпухой, но пробомжевалі в Росіі ещё восемь лет на Пермском вокзалі пітаясь тем на шо даже вонючие вокзальні псі не ведуться - а именно Мивиной, так как деньгі на обратній проезд у ніх одолжіл Можайскій, но к сожалению не вернул...
|
проголосовавшие
комментарии к тексту: