І різко двері ти закрила., Пішла шукатии щастя по життю. Несли тебе надії крила І голосно кричала вітру: "Йду !"
Втомилась від минулого і заздрість Чужих людей, бо в тебе є талант. То він хіба тобі приносить радість, Якщо в житті ти справжній дилетант.
По вулиці серед людей похмурих Ідеш і хочеш бачить очі. Вони не брешуть, знаєш це ти, Тому рахуєш тільки ночі.
Лише тоді, крізь очі сині Вогні сердець і душ палають. А ти помітиш ті єдині, Які лише тебе шукають.
І ночі змінить сонце ясне, І ти забудеш про печаль. Життя змінилось, все прекрасне.. Та світ не зміниться, на жаль. |
проголосовавшие
Для добавления камента зарегистрируйтесь!
комментарии к тексту:
