Литература

Синій собака на спечених вулицях

Разом із сонцем по закутках тулиться.

Страчений дощ по асфальту краплинами,

Сірий цемент, як той вуж, між цеглинами.

Чорні прелюдії, гарні авобуси,

Білі краплини в зеленому глобусі,

Тиха мелодія в вічному танці,

Гарний хлопчина із міною в ранці.

Стомлений... Програний...

Втрачений... Страчений...

Я придивляюсь, дивлюсь –

Щось небачене!

Синій собка на львівських, на вулицях

Разом із зошитом в сутінках тулиться.

Він відкриває його і вигадує

Білі вірші, забуває й не згадує...

Я Зачиняю вікно і влягаюся

На довге ліжко і сном накриваюся.

Хай відпочине на спеченій вулиці

Добрий собака, що в затінку тулиться.

Рідкісний дощ на асфальт тихо падає.

Синій собака не спить – щось вигадує...